Борщівська сорочка з узором ріллі, і кров’ю окроплена доля її
Борщівська сорочка з узором ріллі, і кров’ю окроплена доля її
17/09/2017 в 13:11 | Новини
Борщівщина — унікальний край, особливістю якого є сорочка, вишита чорними нитками, яка стала своєрідною візиткою краю. Борщівська вишивка є унікальним і неповторним народним мистецтвом, а слава про неї вже давно полинула по всьому світові. Чим же особлива борщівська вишиванка та якою легендою її овіяно?

Яскраві борщівські вишиванки почали виготовляти понад п’ятсот років тому в Борщівському краї. Фантастично красиві, густо вишиті квітковими та геометричними візерунками, здебільшого чорного кольору, вони вражають унікальністю: двох однакових сорочок практично не буває… Та ще й існує понад п’ятдесят технік шиття, що надає їм справжньої неповторності. Аналогів її немає ніде.

Як розповідає давня легенда, переважний чорний колір борщівської вишиванки пов’язаний із подіями нашої історії. У XV-XVII століттях на борщівський край постійно здійснювали набіги татарські й турецькі завойовники. Вороги безжально спустошували й грабували землі, забирали в полон населення. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата й жінки, оплакуючи свою гірку долю, поклялися протягом кількох поколінь носити траур по загиблих оборонцях та вінчатися в сорочках, вишитих чорними нитками.

І дотримали слова. Саме жінки, які вишивали такі сорочки у 20–30-х роках минулого століття, були останнім поколінням, пов’язаним дивною, але благородною клятвою.

І жіночі, і чоловічі сорочки шили з конопляного полотна. Процес виготовлення був трудомістким і тривав практично весь рік, а вишивали жінки й дівчата здебільшого в зимові місяці.

— Учора була субота, сьогодні неділя.

Чом на тобі, козаче, сорочка не біла? —

— Не біла, не біла, та й не буде біла:

Матуся не змагає, сестра не схотіла.

Це слова відомої на Борщівщині народної пісні. А в усній народній творчості існує така приповідка: «У суботу має визирнути сонце, бо сирота на неділю сорочку сушить». Тобто і бідний, і багатий мусив мати вишиту сорочку, аби в неділю бути святково одягненим.

Крім того, на Борщівщині існувало повір’я, що через натільну сорочку можна зняти вроки, причарувати або закохати в себе людину. А чорні сорочки, на яких вишито червоні цяточки, були для дівчат своєрідним приворотом. Якщо хлопець, який сподобався дівчині, у танці торкався руками її вишивки, то після цього вона вдягала сорочку ще дев’ять разів і шукала привід, щоб зустрітися з ним. Після цього він засилав до неї сватів.

Хоч як дивно, але чорна вишивка на сорочці ніколи не видавалася сумною, навпаки, сорочка була й залишається ошатною й дуже колоритною, асоціюючись із родючими чорноземами, одвічною надією на врожай, а отже, і на життя.

bor 370 переглядов 0 коментарів
Всього коментарів: 0
avatar
Відповідальний за розділ
Олег Зелений
Журналісти сайту www.bor.org.ua до ваших послуг. Пишіть нам, повідомляйте про події та новини - тільки із Вашою допомогою ми дізнаємось більше про життя Борщева.
Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!
E-mail: bornovini@gmail.com